FANDOM


— Мамо, це демони? Це Дикий Гін? Привиди, що вирвалися з пекла?
— Мамо, мамо!
— Тихіше, тихіше, діти! Це не демони, не дияволи. Гірше. Це люди

Вежа Ластівки

Krysy

Щури, малюнок CG-Warrior

Щури Прикордоння — молодіжна банда, чи «ганза» на сленгзі розбійників, що займалася грабунками і вбивствами на території завойованих імперією Нільфгард князівств.

Опис Редагувати

У складі банди Щурів одна з головних героїнь «саги», Цірі, знаходить притулок від переслідуючих її нільфгаардських ловчих.

Щури займалися крадіжками і перепродажем награбованого, в основному породистих коней, відібраних у дворян.
У Щурів був свій «кодекс честі»: вони не пускали в ганзу сторонніх, нікому не довіряли, жорстоко мстилися за зраду.
В правила банди входила обов'язкова роздача грошей в селах, біля яких вони діяли, щоб місцеві жителі не видавали їх нісарам (загонам міліції, які перебувають на жалуванні нільфгаардських баронів; займаються нейтралізацією подібних банд-угруповань).


Трохи подумавши, Цирі послухалася, а коли повернулася, тягнучи за собою ярмо і одну з шкур, пацюки вже не сиділи, а стояли півколом біля багаття, й червоні вогники полум'я грали в їх очах.
– Ми – Щури Прикордоння, – гордо промовив Гіселер. – За версту чуємо здобич. Нам не страшні пастки. І немає на світі нічого, чого б ми не розгризли. Ми – Щури. Підійди сюди, дівчинко...

* * *

– У тебе немає нічого, – сказав Гіселер, вручаючи їй прикрашений сріблом пояс. – Візьми хоча б це.
– У тебе немає нічого і нікого, – посміхнувшись, промовила Містле, накинула їй на плечі зеленого кольору жупанчик і сунула в руки вишиту мережкою блузку.
– У тебе немає нічого, – буркнув Кайлей, і подарунком від нього був кинжальчик в піхвах, що іскрилися дорогими каменями. – У тебе немає нікого. Ти самотня.
– У тебе немає нікого, – повторив за ним Ассе. Цирі прийняла коштовну перев'язь.
– У тебе немає близьких, – промовив з нільфгаардським акцентом Реєф, вручаючи їй пару рукавичок з найбільш м'якої шкіри. – У тебе немає близьких і...
– ...Ти всюди будеш чужою, – докінчила з удаваною байдужістю Іскра, швидко і досить безцеремонно надягаючи на голову Цирі беретик із пір'ям фазана. – Усюди чужою і завжди іншою. Як нам називати тебе, маленька соколиця?
Цирі глянула їй в очі.
– Falch'ca.
Ельфка розсміялася.
– Варто тобі почати говорити, і ти говориш на багатьох мовах. Маленька соколиця!
Добре, будеш носити ім'я Старшого Народу, ім'я, яке ти вибрала собі сама.
Ти – Фалька.
Перша ніч серед «щурів». Час погорди

Все село виходило на вулицю, щоб подивитися на проїжджаючу банду. Тузек вийшов разом з усіма. У нього була маса роботи, але стриматися не міг. Останнім часом багато чого говорили про Щурів. Пройшов навіть слух, начебто всіх їх схопили і повісили. Однак, слух виявився хибним, доказ чого демонстративно і не поспішаючи як раз рухався через все село.
– До чого ж нахабні, – здивовано прошепотів хтось за спиною у Тузека. – Треба ж, посеред села пруть...
– Вирядилися ніби б на весілля...
– А коні? Які коні! І у нільфгаардців таких не знайдеш!
– Е-е! Крадені. Щурики у всіх коньов забирають. Коня-то нині всюди продаси запросто. А найкращих собі лишають...
– Отой, ген, попереду який, бачте, то Гіселер... Отаман їхній.
– А біля нього, на каштанці, ельфка. Іскра, виходить.
З-за паркану вискочила дворняга, заходилася гавкотом, вилася біля передніх ніг Іскриної кобили. Ельфка трусонула буйною гривою темного волосся, розвернула коня, сильно нахилилася і стьоганула собаку нагайкою. Дворняга заскиглила і, тричі перевернувшись у повітрі, шубовснула в пил, а Іскра плюнула на неї. Тузек насилу стримав прокляття.
Кмет, який стояв поруч, продовжував шепотіти, непомітно вказуючи на інших Щурів, що повільно їдуть по селі. Тузек і не хотів би чути, та доводилося. Не затикати ж вуха.
Він знав плітки і чутки не гірше інших, без праці здогадувався, що отой, зі скуйовдженим, які доходили до плечей, солом'яними волоссям, який гризе яблуко, це Кайлей, широкоплечий – Ассе, а отой, що в вишитому напівкожушку, – Реєф.
Дефіладу замикали дві дівчини, які їшли пліч-о-пліч, тримаючись за руки. Та, що вище, на гнідому коні, обстрижена немов після тифу, жупанчик розкритий, мереживна блузка просвічує ідеальною білизною, кольє, браслет і сережки бризкають сліпучими іскрами.
– А стрижена,— сьо Містля... – почув Тузек. – Обвісилась скельцями, шо твоя ялинка на Йуле...
– Кажуть, прибила більше людей, ніж весен живе...
– А інша? На рябій? Ну, та он, з мечем на спині?
Фалькою її кличуть. З того літа зі Щурами ходить. Теж, кажуть, не золото...
«Не золото» було, по оцінці Тузека, трохи старше за його дочку Міленку. Попелясте волосся молоденької бандитки патлами вибивалися з-під оксамитового берета, прикрашеного пучком фазанового пір'я, що горнорово погойдувалося. На шиї у неї палала шовкова хустинка кольору маку, зав'язана фантазійним бантом.
В'їзд щурів в село. Хрещення вогнем

– Підійди ближче, Хотспорн, – запросив Гіселер, відсуваючи табурет від далекого столу, за яким сидів з Іскрою, Кайлеєм і Реєфом. Двоє останніх, як і Ассе, теж були одягнені в чорну телячу шкіру, всіяну застібками, кнопками, ланцюжками та іншими вишуканими прикрасами із срібла. «Якийсь ремісник здорово підзаробив», – подумав Хотспорн. Щурі, коли на них знаходило натхнення і розпирало бажання побути модними, платили кравцем, шевцям і шорникам воістину по-королівськи. Ясна річ, вони ніколи не втрачали нагоди зірвати з людини, яка піддалася нападу, одяг або витребеньки, що попалися на очі.
Вежа Ластівки. Про модний одяг.

За завзятість і зухвалість Щури стали так популярні, що їх стиль одягу і манера поведінки увійшли в моду серед молоді.
Офіційна влада — і практично всі феодали, у володіннях яких господарювала банда — весь час існування Щурів вели на них відкрите полювання.

Всі члени банди, за винятком Цирі, загинули від руки найманого вбивці Лео Бонарта, найнятого одним з місцевих баронів.

Склад банди Редагувати

ДодатковоРедагувати

  • Бонарт відрізав своїм жертвам голови, щоб пред'явити замовнику для отримання гонорару. Так, що впізнати тіла убитих щурів можна було тільки по татуюванню, які вони зробили напередодні загибелі.
  • Незважаючи на погану славу банди, після загибелі Щурів одна з мешканок села Ревнощі, вдова Гулі, поховала їх тіла. В сьомій книзі Цирі з Геральтом і Єнніфер відвідує цю могилу.

Виноски Редагувати

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.