FANDOM


— Мамо, це демони? Це Дикий Гін? Привиди, що вирвалися з пекла?
— Мамо, мамо!
— Тихіше, тихіше, діти! Це не демони, не дияволи. Гірше. Це люди

Вежа Ластівки

Krysy

Щури, малюнок CG-Warrior

Щури Прикордоння — молодіжна банда, чи «ганза» на сленгзі розбійників, що займалася грабунками і вбивствами на території завойованих імперією Нільфгард князівств.

Опис Редагувати

У складі банди Щурів одна з головних героїнь «саги», Цірі, знаходить притулок від переслідуючих її нільфгаардських ловчих.

Щури займалися крадіжками і перепродажем награбованого, в основному породистих коней, відібраних у дворян.
У Щурів був свій «кодекс честі»: вони не пускали в ганзу сторонніх, нікому не довіряли, жорстоко мстилися за зраду.
В правила банди входила обов'язкова роздача грошей в селах, біля яких вони діяли, щоб місцеві жителі не видавали їх нісарам (загонам міліції, які перебувають на жалуванні нільфгаардських баронів; займаються нейтралізацією подібних банд-угруповань).


Трохи подумавши, Цирі послухалася, а коли повернулася, тягнучи за собою ярмо і одну з шкур, пацюки вже не сиділи, а стояли півколом біля багаття, й червоні вогники полум'я грали в їх очах.
– Ми – Щури Прикордоння, – гордо промовив Гіселер. – За версту чуємо здобич. Нам не страшні пастки. І немає на світі нічого, чого б ми не розгризли. Ми – Щури. Підійди сюди, дівчинко...

* * *

– У тебе немає нічого, – сказав Гіселер, вручаючи їй прикрашений сріблом пояс. – Візьми хоча б це.
– У тебе немає нічого і нікого, – посміхнувшись, промовила Містле, накинула їй на плечі зеленого кольору жупанчик і сунула в руки вишиту мережкою блузку.
– У тебе немає нічого, – буркнув Кайлей, і подарунком від нього був кинжальчик в піхвах, що іскрилися дорогими каменями. – У тебе немає нікого. Ти самотня.
– У тебе немає нікого, – повторив за ним Ассе. Цирі прийняла коштовну перев'язь.
– У тебе немає близьких, – промовив з нільфгаардським акцентом Реєф, вручаючи їй пару рукавичок з найбільш м'якої шкіри. – У тебе немає близьких і...
– ...Ти всюди будеш чужою, – докінчила з удаваною байдужістю Іскра, швидко і досить безцеремонно надягаючи на голову Цирі беретик із пір'ям фазана. – Усюди чужою і завжди іншою. Як нам називати тебе, маленька соколиця?
Цирі глянула їй в очі.
– Falch'ca.
Ельфка розсміялася.
– Варто тобі почати говорити, і ти говориш на багатьох мовах. Маленька соколиця!
Добре, будеш носити ім'я Старшого Народу, ім'я, яке ти вибрала собі сама.
Ти – Фалька.
Перша ніч серед «щурів». Час погорди

Все село виходило на вулицю, щоб подивитися на проїжджаючу банду. Тузек вийшов разом з усіма. У нього була маса роботи, але стриматися не міг. Останнім часом багато чого говорили про Щурів. Пройшов навіть слух, начебто всіх їх схопили і повісили. Однак, слух виявився хибним, доказ чого демонстративно і не поспішаючи як раз рухався через все село.
– До чого ж нахабні, – здивовано прошепотів хтось за спиною у Тузека. – Треба ж, посеред села пруть...
– Вирядилися ніби б на весілля...
– А коні? Які коні! І у нільфгаардців таких не знайдеш!
– Е-е! Крадені. Щурики у всіх коньов забирають. Коня-то нині всюди продаси запросто. А найкращих собі лишають...
– Отой, ген, попереду який, бачте, то Гіселер... Отаман їхній.
– А біля нього, на каштанці, ельфка. Іскра, виходить.
З-за паркану вискочила дворняга, заходилася гавкотом, вилася біля передніх ніг Іскриної кобили. Ельфка трусонула буйною гривою темного волосся, розвернула коня, сильно нахилилася і стьоганула собаку нагайкою. Дворняга заскиглила і, тричі перевернувшись у повітрі, шубовснула в пил, а Іскра плюнула на неї. Тузек насилу стримав прокляття.
Кмет, який стояв поруч, продовжував шепотіти, непомітно вказуючи на інших Щурів, що повільно їдуть по селі. Тузек і не хотів би чути, та доводилося. Не затикати ж вуха.
Він знав плітки і чутки не гірше інших, без праці здогадувався, що отой, зі скуйовдженим, які доходили до плечей, солом'яними волоссям, який гризе яблуко, це Кайлей, широкоплечий – Ассе, а отой, що в вишитому напівкожушку, – Реєф.
Дефіладу замикали дві дівчини, які їшли пліч-о-пліч, тримаючись за руки. Та, що вище, на гнідому коні, обстрижена немов після тифу, жупанчик розкритий, мереживна блузка просвічує ідеальною білизною, кольє, браслет і сережки бризкають сліпучими іскрами.
– А стрижена,— сьо Містля... – почув Тузек. – Обвісилась скельцями, шо твоя ялинка на Йуле...
– Кажуть, прибила більше людей, ніж весен живе...
– А інша? На рябій? Ну, та он, з мечем на спині?
Фалькою її кличуть. З того літа зі Щурами ходить. Теж, кажуть, не золото...
«Не золото» було, по оцінці Тузека, трохи старше за його дочку Міленку. Попелясте волосся молоденької бандитки патлами вибивалися з-під оксамитового берета, прикрашеного пучком фазанового пір'я, що горнорово погойдувалося. На шиї у неї палала шовкова хустинка кольору маку, зав'язана фантазійним бантом.
В'їзд щурів в село. Хрещення вогнем

– Підійди ближче, Хотспорн, – запросив Гіселер, відсуваючи табурет від далекого столу, за яким сидів з Іскрою, Кайлеєм і Реєфом. Двоє останніх, як і Ассе, теж були одягнені в чорну телячу шкіру, всіяну застібками, кнопками, ланцюжками та іншими вишуканими прикрасами із срібла. «Якийсь ремісник здорово підзаробив», – подумав Хотспорн. Щурі, коли на них знаходило натхнення і розпирало бажання побути модними, платили кравцем, шевцям і шорникам воістину по-королівськи. Ясна річ, вони ніколи не втрачали нагоди зірвати з людини, яка піддалася нападу, одяг або витребеньки, що попалися на очі.
Вежа Ластівки. Про модний одяг.

За завзятість і зухвалість Щури стали так популярні, що їх стиль одягу і манера поведінки увійшли в моду серед молоді.
Офіційна влада — і практично всі феодали, у володіннях яких господарювала банда — весь час існування Щурів вели на них відкрите полювання.

Всі члени банди, за винятком Цирі, загинули від руки найманого вбивці Лео Бонарта, найнятого одним з місцевих баронів.

Склад банди Редагувати

ДодатковоРедагувати

  • Бонарт відрізав своїм жертвам голови, щоб пред'явити замовнику для отримання гонорару. Так, що впізнати тіла убитих щурів можна було тільки по татуюванню, які вони зробили напередодні загибелі.
  • Незважаючи на погану славу банди, після загибелі Щурів одна з мешканок села Ревнощі, вдова Гулі, поховала їх тіла. В сьомій книзі Цирі з Геральтом і Єнніфер відвідує цю могилу.

Виноски Редагувати

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі