Мав великі жовто-зелені очі, як у кішки, мигдалеподібні.
Характер[]
Жорстокий, не знає жалю до своїх жертв, як і всі наймані вбивці.
Біографія[]
Шірру, за наказом Ріенса вбив Кодрінгера і його партнера Фенна, в місті Доріан, знайшов записи про Цірі, і вирішив на цьому заробити: викрасти дівчинку і віддати її Імператору.
Емгир, природно, з першого погляду викрив підміну, але не подав вигляду, залишивши дівчинку жити при дворі.
Повинен був убити Ґеральта за 100 флоринів, але цей задум йому не вдалося втілити. Найняв банду Солов'я, щоб розправиться з відьмаком.
Напівельф Шірру був високим — мав понад шість футів зросту. Довге темне волосся носив зв’язаним на карку в кінський хвіст, що спадав на спину. Мішану кров зраджували очі — великі, мигдалевої форми, зелено-жовті, як у кота.
– Мечі у Ґеральта і Кагіра були вже у руках. Але запізно.
Помічники напівельфа, горлорізи з низькими лобами, тримали у руках залізні гаки. Але підходити не квапилися.
— Мечі на підлогу, — гарикнув Шірру. — Обидва, мечі на підлогу. Інакше розширю цьому дівчиську посмішку.
— Не слухай… — почала Ангулема й закінчила вереском, бо напівельф крутнув кулаком, яким тримав її волосся. І надрізав шкіру клинком, бо по шиї дівчини потік, полискуючи, струмочок крові.
— Мечі на землю! Я не жартую!
– — Але до них діло є мені, — втрутився Шірру. — Обидва вони мені потрібні. Особливо відьмак. Він — особливо. А оскільки насаджування дівчини на палю трохи затягнеться, я той час і використаю.
– Підійшов і втупив у Ґеральта свої котячі очі.
– — Треба тобі знати, підміннику, — сказав він, — що то я прикінчив твого друга Кодрінгера у Доріані. Зробив я те за наказом мого пана, майстра Вільгефорца, якому я служу вже багато років. Але зробив я те з великою приємністю.
