Йеннефер постає жінкою незвичайної краси (розкішне чорне волосся, струнка фігура), але з важким характером.
Ґеральт бачить її, як на свій манер привабливою, але не красунею: трохи задовгий ніс, трохи завузькі губи, підборіддя, скошене трохи більше, ніж слід було б, не дуже правильні брови.
В одязі Йеннефер воліє поєднання чорного і білого кольору, що не раз зауважував Ґеральт.
На шиї чародійка носить обсидіанову зірку, вкриту діамантами, що є сильним магічним артефактом. Користується парфумами з ароматом бузку і аґрусу.
Характер[]
Як і багато чарівниць, Йеннефер наділена дуже непростим, а інколи просто нестерпним характером.
Жриця Фреї Зігрдріфа описує її як жінку мудру і, в принципі, добру. Але абсолютно безпринципну, безжальну і жорстоку.
Дівчинка була горбатою, тому батьки віддали її для виховання і навчання магії в школу чарівниць в Аретузі, так як не бачили можливості видати її заміж у зв'язку з каліцтвом.
Чародійка Тіссая де Фрьес відмовилася бути її наставницею, але після спроби Йен вчинити самогубство, Тіссая взяла її в учениці і виправила дефекти зовнішності.
Ставши чарівницею, Йеннефер відкриває в своєму будинку в Венґерберзі приватну крамничку, надаючи медичну допомогу жінкам в лікуванні безпліддя або допомагаючи їм перервати небажану вагітність.
Під час Битви під Содденським пагорбом вона була осліплена нільфгардською чарівницею, Фрінгіллою Віго. Пізніше її зір було відновлено за допомогою магії, але Йеннефер перенесла сильне емоційне потрясіння.
Як і більшість чародійок, Йен — безплідна. Вона таємно намагалася повернути свою здатність мати дітей, але врешті-решт вирішила дати свою материнську любов Цірі — дитині, чия доля була пов'язана з долею ҐеральтаПравом Несподіванки — навчаючи її магії в Елландері, у Храмі Мелітеле під наглядом матері Неннеке.
В оповіданні «Останнє бажання» робиться натяк, що її приваблива зовнішність — наслідок магічних тренувань (як і зовнішність більшості чародійок). Ґеральт відмічає, що її плечі трохи кривобокі, і наприкінці оповідання усвідомлює, що вона колись була горбатою. Тим не менш, його любов до неї від цього не зменшилася.
“З-під чорних локонів з'явилося бліде трикутне обличчя, фіалкові очі й вузькі, трохи скривлені губи... Мала вона гарні плечі і зграбну шию, на шиї – чорну оксамитову стрічку із зоряною прикрасою, що аж іскрилася від діамантів. „
* * *
“ Чародійка застібнула ремінці туфельок й устала. Навіть на підборах не була занадто високою. Труснула волоссям, яке, він помітив, залишилося в такому ж мальовничому, розтріпаному й кучерявому безладі, незважаючи на завзяте розчісування. „
* * *
“Відьмак підійшов, мовчки придивився, побачив, що її ліве плече трохи вище за праве. Ніс трохи довгуватий. Губи трохи завузькі. Підборіддя трохи замале. Брови трохи несиметричні. Очі... Він бачив забагато деталей. Зовсім непотрібних. „
“«Яка ж вона чарівна, – подумав він. – Все в неї – чарівне. І страшне. Ці її кольори, той контраст чорного й білого. Чарівність і загроза. Її гайворонові, натуральні локони. Вилиці, виразні, позначені зморшкою, яку усмішка – якщо вона вирішить за потрібне усміхнутися – творить поряд із губами, чарівно вузькими й блідими під помадою. Брови її, чарівно несиметричні, коли вона змиє вуглик, яким підкреслює їх удень. Її ніс, чарівно задовгий. Її маленькі долоні, чарівно нервові, неспокійні й умілі. Талія, тонка й гнучка, підкреслена надмірно стягнутим пояском. Стрункі ноги, що у русі надають чорній сукні принадних м'яких форм. Чарівна». „
* * *
“Також вона мала в себе дуже вдало набите чучело єдинорога, на хребті якого полюбляла кохатися. Ґеральт уважав, що коли існувало місце, яке менше підходило б для кохання, то це хіба хребет живого єдинорога. На відміну від нього самого, який уважав ліжко за розкіш і цінив усі можливі застосування цієї меблі, Йеннефер уміла бути дуже екстравагантною. Ґеральт пригадав милі моменти, проведені з чародійкою на похилому даху, у повному порохняви дуплі, на балконі, до того ж – на чужому, на балюстраді мосту, на розхитаному човні посеред збуреної річки й під час левітації за тридцять сажнів над землею. Але єдинорог був найгіршим. Утім, одного щасливого дня лялька та зламалася під ними, розпоролася і розлетілася, давши чисельні приводи для сміху. „
“Вона глянула йому в очі, легенько кивнула, її чорні лискучі локони захвилювалися, каскадом стекли на спину. Вона зсунула печене курча на дерев'яну тарілку й почала його вміло розбирати. Користувалася ножем і виделкою. Любисток досі знав лише одну особу, яка настільки ж вправно могла їсти курчаток ножем і виделкою. Тепер уже знав, де й від кого Ґеральт цьому навчився. «Ха, – подумав, – не дивно, він мешкав цілий рік у неї вдома у Венґерберзі, й, перш ніж від неї утік, вона зуміла вкарбувати в нього не одне дивацтво». „
“Сліпучий блиск матеріалізувався у прозору сферу, всередині якої замаячила постать, у блискавичному темпі набираючи контурів і форм. Любисток розпізнав її відразу ж. Знав ті чорні дикі локони й обсидіанову зірку на оксамитці. Тим, чого не знав і ніколи раніше не бачив, було обличчя. Обличчя Люті й Шаленства, обличчя богині Помсти, Вбивства й Смерті. „
Участь в літературній Сазі[]
Познайомилася з відьмаком Ґеральтом із Рівії, коли той шукав спосіб врятувати свого друга, барда Любистка від наслідків зустрічі з джином. Ця зустріч стала початком їхнього кохання.
Як і багато чарівниць, Йеннефер не могла мати дітей. Бажаючи завести дитину за всяку ціну, вона намагалася використовувати можливості звільненого бардом джина, а згодом взяла участь в безуспішному полюванні на Золотого драконаВіллентретенмерта.
Після відходу Цірілли з Каер-Морену Йеннефер стала її наставницею у вивченні магії і гарних манер. Відносини між ними скоро стали приятельські, а потім Йеннефер і зовсім замінила Цірі рідну матір.
У подіях на Танедді Йеннефер намагалася врятувати Ціріллу, але була визнана співучасницею Вільгефорца і зрадницею. Йен була прихована Франческою Фіндабайр і пізніше взяла участь в діяльності Ложі, з першого ж очного засідання якої втекла для чергової спроби порятунку Цірі.
Після втечі з засідання Ложі Йеннефер звернулася за допомогою до Краха ан Крайта, ярла Скелліге. Дізнавшись від ярла про нові подробиці загибелі принцеси Паветти і її чоловіка Дані, Йеннефер вирішила відправитися до місця їх можливої загибелі — на Безодню Седни, де насправді знаходився пристрій Вільгефорца, здатний втягувати і телепортувати кораблі.
Йеннефер збиралася, використовуючи себе як приманку, проникнути у володіння Вільгефорца, проте в результаті сама потрапила до нього в полон. Вільгефорц вирішив використовувати Йеннефер для магічного сканування при пошуку Цірі, але потерпів у цьому невдачу. Однак під тортурами Йеннефер показала місцезнаходження відьмака Ґеральта, що дозволило Вільгефорцу підіслати до відьмака вбивцю — напівельфа Ширру.
Надалі Йеннефер багаторазово піддалася тортурам, аж до моменту порятунку її Ґеральтом і Цірі. Після звільнення з в'язниці взяла участь у фінальній битві з Вільгефорцем в цитаделі Стіґґа.
Після того як Ґеральт був смертельно поранений в Рівії, віддала всю свою енергію і силу, щоб його врятувати. Цірі, що називала Йеннефер матір'ю і вважала Ґеральта батьком, укладає їх тіла в човен, пускає по річці і робить деяку подобу ритуалу, щоб перемістити їх в інші світи.
На початку гри «Відьмак 2: Вбивці Королів», Ґеральт може зустріти Рубайл з Крінфріду, які згадають про їхні пригоди і про те, що вони збиралися зґвалтувати чародійку, а не його (під час подій книги «Меч призначення»).
Незважаючи на це, Рубайли не зможуть згадати її ім'я, і назвуть чародійку «Конніфер».
Під час гри до Ґеральта будуть повертатися спогади про перебування з Йеннефер на острові Яблунь. Останні спогади повернуться під час розмови з відьмаком Лето з Ґулети.
Наприкінці гри з'ясовується, що Йеннефер, ймовірно, жива, але втратила пам'ять, як Ґеральт, і, скоріш за все, знаходиться десь у Нільфгарді.
Крім того, якщо Ґеральт вирішує запобігти смерті Шеали, вона розповість відьмаку, де шукати Йеннефер.
Вперше відьмака спіткав круковолосу чарівницею добрих років двадцять тому. Їхнє знайомство розпочалося пригодою з джином, а почуття — бажання промовлене тоді Ґеральтом, нерозривно сплело їхні долі разом.
Втім їхні стосунки виявилися непростими — сповненими злетів, падінь, криз та розставань. Кохання Ґеральта та Йен було безсумнівним підтвердженням того, що «протилежності притягуються».
Кілька років тому, після багатьох перепитій, Ґеральт та Йеннефер нарешті возз’єдналися одне з одним. Втім той спокій було порушено нападом Дикого Гону — Йен було викрадено. Відьмак без зволікань вирушив на її порятунок, що завершилося для нього втратою пам’яті. Коли він нарешті повернув її, то одразу поновив свої зусилля з пошуку своєї коханої чарівниці.
Обставини першої зустрічі після років розлуки з Йеннефер були безперечно дивними. Чарівниця не лише виявилися цілою та здоровою, але й користувалося підтримкою несподіваного союзника — Нільфгардської імперії.
Ґеральтові стосунки з Трісс в останні роки безперечно згущали хмари над зустріччю з Йеннефер. Якщо відьмак прагнув повернути свою колишню кохану, то йому конче були потрібні рішучі кроки, переконливіші за втрату пам’яті. Це пояснення, хоча й правдиве, не прозвучало достатньо переконливо.
Якщо Ґеральт виявив почуття до Йен на Скелліґе
Під час спільних з Йеннефер пошуків на Скелліґе, Ґеральт ступав тонкою кригою. Чарівниця неодноразово виказувала своє ним невдоволення, не шкодуючи в’їдливих нестриманих зауважень, як і в найкращі роки їхніх стосунків. Врешті решт терпіння відьмака було винагороджено — спільні пошуки маски Уробороса зблизили колишніх закоханих.
Прірва, що розділила їх за час розлуки, здавалося, зменшується.
Задля отримання потрібної інформації, Йеннефер не завагалася застосувати неромантичні чари, винищивши при цьому священний сад богині Фрейї. Якщо гордівлива чарівниця й відчувала через це бодай якісь докори сумління, вона, як завжди, цього жодним чином не виявила.
Якщо Ґеральт допомагає Йен з пошуками Джина
Ідея спільного полювання на іншого джина на початках не викликала у Ґеральта жодного ентузіазму, але Йеннефер мала для цього вагому причину. Якби вона могла змусити генія відкликати бажання, яке пов’язувало її з відьмаком, вона би нарешті дізналася, чи є справжнім почуття, яке їх об’єднує, чи то лише магія.
Якщо битви з Джином Ґеральт говорить Йен, що кохає її
Джин виконав прохання Йеннефер та обірвав магічній зв’язок, якій пов’язував їхні з Ґеральтом долі. На щастя, з’ясувалося, що їхнє кохання спроможне тривати без будь-якої допомоги надприродних сил.
Якщо битви з Джином Ґеральт говорить Йен, що кохає зникло
Джин виконав її прохання та магічний зв’язок між чарівницею та відьмаком зник назавжди, залишивши пособі жаль, порожнечу та відчуття втрати. На жаль свою правоту підтвердила мудрість: «Будьте обачні з тим, чого бажаєте».
Хоча складний характер чарівниці давався в знаки кожному в Каер-Морені, власне саме завдячуючи наполегливості Йеннефер вдалося розчарувати Уму та зняти у такій спосіб прокляття з Аваллак'ха.
Йеннефер завжди вважала, що мета виправдовує засоби. Коли стало зрозуміло, що порятунок Цірі потребує допомоги Філіппи Ейльгарт та інших чарівниць горезвісної Ложі, Йеннефер забула давні образи та переконала Емгира амністувати їх.
Коли стало ясно, що Цірі потрібна допомога Філіппи Ейльгарт і інших чарівниці з Ложі чародійок, вона забула про будь-які погані спогади і переконала Емгира надати їм амністію.
Після завдання Серцю не накажеш, яке матиме місце, якщо реалізувати романтику як з Трісс так і з Йенн
Не треба бути знавцем людських характерів, щоб знати, що не почуттями Йеннефер не можна гратися безкарно. Не дивно, що гра на два фронти, яку влаштував Ґеральт з нею та Трісс, скінчилася погано. Враховуючи вибуховий темперамент круковолосої чарівниці, кара, яка спіткала відьмака, і так була надзвичайно м’якою.
1.png "Йеннефер (Відьмак 3)1.png (1,68 МБ)")
2.png "Йеннефер (Відьмак 3)2.png (3,75 МБ)")
3.png "Йеннефер (Відьмак 3)3.png (718 КБ)")
4.jpg "Йеннефер (Відьмак 3)4.jpg (37 КБ)")
5.png "Йеннефер (Відьмак 3)5.png (849 КБ)")
6.jpg "Йеннефер (Відьмак 3)6.jpg (82 КБ)")
7.png "Йеннефер (Відьмак 3)7.png (489 КБ)")
.jpg "Йеннефер (рендер).jpg (101 КБ)")
