FANDOM



Половинчики, або Низовики (пол. Niziołeky) — одна із розумних гуманоїдних нелюдських рас в світі Відьмака.

Опис Редагувати

  • Абсолютно класичні, низькорослі, кучеряві босоногі любителі затишку і ситної їжі.
  • На відміну від широких і кремезний ґномів виглядають цілком пропорційно, тільки їх риси обличчя в будь-якому віці зберігають м'якість, властиву дітям інших рас.
Описані досить поверхово, з наявних даних можна зробити висновок, що вони займалися в основному сільським господарством, в чому були досить успішні, а також торгівлею.
  • Окремі представники низовиків брали участь у повстанні «білок» [1], так як в романі «Кров ельфів» в описі нападу на обоз фігурує низушок в жупані, який намагається заколоти візника одного з возів.
  • Низькорослі (від чого і отримали свою назву), спритні, рухливі.
  • Можуть непогано метати різні предмети і сільськогосподарський реманент.
  • Живуть в невеликих, але дуже заможних селах.
  • Міські низушкі найчастіше беруться за різноманітні комерційні підприємства, які обіцяють найбільшу вигоду і мінімальну кількість роботи.

Відомі низушки Редагувати

У книгах СапковськогоРедагувати

В еркері, за середнім столом, біля стовпа, прикрашеного гірляндами часнику і пучками трав, сидів пухлощокий кучерявий низовик в фісташково-зеленій камізельці. У правій руці у нього була ложка, лівою він притримував глиняну тарілку. При вигляді Любистка і Ґеральта низушок завмер, розкривши рот, а його величезні горіхового кольору очі розширилися від страху.
Перша зустріч з низовиком. Оповідання Вічний вогонь з циклу Меч призначення.
– Чому, питаєш? – зашипів він, нахиляючись в сідлі і заглядаючи в здивовані очі низушка.
– Я ті шкажу чому. Тому що ти – паршивий нижушок, чужинець, приблуда. Хто тебе, нелюдя огидного, оббирає, той богів радує. Хто тебе, недолюдка, допікає, той виконує добрий і патеротичний обов'язок. А також тому, що мене аж нудить від бажання твоє гніздо нелюдшьке в дим звернути. Тому, що мене аж ошкома бере цих твоїх недомірок відтрахати. І тому, що наш тут п'ятеро молодиків, а ваш – жменька недороблених зашранців. Тепер розумієш чому?
– Тепер розумію, – повільно промовив Рокко Хільдебранд. – Ідіть звідси геть, Великі Люди. Ідіть геть, негідники. Нічого ми вам не дамо.
Щук випростався, потягнувся до корда, що висів при сідлі.
– Бий! – гаркнув він. – Бий-вбивай!
Швидким рухом, майже невловимим, Рокко Хільдебранд нахилився до тачки, вихопив захований під рогожею самостріл, підкинув приклад до щоки і всадив Щуку бельт прямо в розкритий для крику рот. Інкарвіллея Хільдебранд з дому Бібервельт розмахнулася, і в повітрі закружляв серп, точно і з розгону попавши в горло Мильтону. Кметів син риганув кров'ю і дав козла через кінський круп, комічно розмахуючи ногами.
Огребок скрикнув і впав під копита коневі, в його животі, вбитий за дерев'яну ручку, стирчав сікач діда Холофернеса.
Дубина Клапрот замахнувся на старого палицею, але злетів з сідла, нелюдськи верещачи, отримавши прямо в око пікіровочну голку, запущену Імпі Вандербек. Окультих розгорнув коня і зібрався тікати, але бабця Петунія підскочила і вчепилася зубами мотики йому в стегно. Окультих загарчав, звалився, нога застрягла в стремені, переляканий кінь потяг його через огорожу з гострим кілочків. Грабіжник гарчав і вив, а слідом за ним, наче дві вовчиці, мчали бабка Петунія з мотикою і Імпі з кривим ножем для щеплення дерев.
Дід Холофернес трубно висякався.
Всі події – починаючи з окрику Щука і кінчаючи шмарканням діда Холофернеса – зайняло приблизно стільки часу, скільки потрібно, щоб вимовити фразу:
«Низушки неймовірно прудкі і безпомилково метають всякого роду сільгоспзнаряддя».
Рокко присів на сходах халупи. Поруч примостилася його дружина, Інкарвіллея Хільдебранд з дому Бибервельт. Їх дочки, Алое і Жасмина, пішли підсобити Сему Хофмайєру дорізати поранених і обдирати убитих.
Повернулася Імпі в зеленому платті з руками, закривавленими по лікті. Бабка Петунія теж поверталася, вона йшла повільно, сопучи, постогнуючи, спираючись на заюшену мотику і тримаючись за поперек.
«Ех, старіє наша бабця, старіє», – подумав Хільдебранд.
– Де закопувати розбійників, пан Рокко? – запитав Хофмайер.
Рокко Хільдебранд обійняв дружину за плечі, глянув на небо.
– В березовому гаю, – сказав він. – Поряд з попередніми.
Низовики проти грабіжників. Володарка озера

Цікавості Редагувати

Примітки Редагувати

  1. На боці Білок

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі