FANDOM


Пазури й ікла (пол. Szpony i kły) — збірка фентезійних оповідань, представлених польським письменником Анджеєм Сапковським.

До збірки ввійшла передмова та одинадцять оповідань, написаних різними письменниками для конкурсу до «Тридцятиріччя» літературного циклу.

В Польщі збірка була видана 8 листопада 2017 року польським видавництвом «SuperNOWA».

ОписРедагувати

Анотація Анджея Сапковського:
"Ну так. Тридцять років. Відьмак в найми за три тисячі оренів. Коли з'явився у Визімі, в корчмі "Під Лисом" він вже не був немовлям. Побіліле волосся, шрам на обличчі і та характерна, паскудна посмішка.
Почав від високої ноти До: трьох покидьків, потім стрига, і ще істоти – людські чи нелюдські – негідні жити в світі, який був нам даний.
А потім Білий Вовк пішов своїм шляхом. Тернистим, так би я висловився, але що ж, кожен вчиться на своїх помилках. Десь здалеку дивиться на мене поважно Голлівуд, але поки давайте насолоджуватися тим, що виловила з відьмацького конкурсу "Nowa Fantastyka" і superNOWA: одинадцять історій, натхнених долею Ґеральта з його приятельками і товаришами.
Я читав їх уважно, не втручаючись. Серед учасників конкурсу на "тридцятку" відьмака люди дуже талановиті. Скоро створять свої власні світи або змінять існуючі. Не випускаймо їх з поля зору!"

У даній книзі ви знайдете Ґеральтів, Любистків, Ламбертів, Коенів і Йєнніфер з Антології. Помітно, наскільки відмінні зібрані в цій книзі тексти, як по-різному їх автори і авторки черпали від Анджея Сапковського; не дивно, що навіть "Балада про Квіточку" і "Пазурі і ікла" вийшли з натхнення тим же твором. Це доказ багатства світу, різноманітності серед героїв і героїнь "Саги..." – постатей цікавих настільки, що хтось захоче ще розказати про них наступні історії.

Історія чергової пригоди Ґеральта і Любистка, "Кінець чудес" Петра Єдлінського, виграла конкурс "NF". Крім того конкурс визначив одинадцять оповідань. Та все ж різні творці пішли різними шляхами. Яцек Врубель в "Пазурах і іклах" показав відому нам історію з іншої точки зору, Барбара Шельонг в "Без взаємності" майже як відлуння повторила чудові "Трохи жертовності", в "Кінці чудес", а згаданий Єдлінський так успішно повторив дух оригіналу, що на деякий час може обдурити нас, що ось ми читаємо щось нове від самого Сапковського. Одночасно є тексти, які від оригінального відьмака ледь відрізняються, показуючи героїв, описаних в "Сазі..." і оповіданнях історії в якості відправної точки для абсолютно нової якості – знову я кличу сюди нахабно оригінальну і сміливу "Баладу...", додам ще "Урок самотності" Гуля, промовлену в дусі Сапковського, але все ж віддалену, а також "Іронію долі" Собєслава Колановського і "Дівчину, яка ніколи не плакала" Анджея В. Савицького, який, будучи членом журі, особою добре відомою з інших видань – перехитрував членів жюрі виступаючи під жіночим псевдонімом. Ці два останніх черпали пригоршнями з бестіарія, однак, Сапковського не наслідували.

Якщо ж шукати у всіх цих розповідях спільне, ним виявиться глибокий гуманізм цих історій. Незалежно від того, велися вони про відьмаків, ельфів, мантикор, лєших чи кракенів, це є, насамперед, сюжети про людей, про почуття, менш або більш легковажні – як і в Анджея Сапковського, який вказав нам, що рушійною силою історії є не дракон чи мисливець на монстрів, але правда, яка робить її універсальною. Найвиразніше спадщину цю видно у зворушливій "Шкалі обов'язків", а також в гіркому "Без взаємності", як і "Іронії долі" – відніміть монстрів, рицарів, королів, і залишиться те, що промовляє до нас всіх.

Список оповідань, що увійшли до збіркиРедагувати

  • «Спадщина Білого Вовка» (передмова), Марцін Звєржховський («Dziedzictwo Białego Wilka», Marcin Zwierzchowski);
  • «Край чудес», Пьотр Єдлінський («Kres cudów», Piotr Jedliński);
  • «Кров на снігу. Апокриф Корал», Беатриче Новицька («Krew na śniegu. Apokryf Koral», Beatrycze Nowicka);
  • «Іронія долі», Собєслав Колановський («Ironia losu», Sobiesław Kolanowski);
  • «Дві голови…», Надя Гасік («Co dwie głowy…», Nadia Gasik);
  • «Шкала обов'язку», Катажина Геліч («Skala powinności», Katarzyna Gielicz);
  • «Без взаємності», Барбара Шельонг («Bez wzajemności», Barbara Szeląg);
  • «Урок самотності», Пшемислав Гуль («Lekcja samotności», Przemysław Gul);
  • «Не буде і сліду», Томаш Злічевський («Nie będzie śladu», Tomasz Zliczewski).
  • «Дівчина, яка ніколи не плакала», Анджей В. Савицький («Dziewczyna, która nigdy nie płakała», Andrzej W. Sawicki);
  • «Балада про квітоньку», Міхал Смик («Ballada o Kwiatuszku», Michał Smyk);
  • «Пазури й ікла», Яцек Врубель («Szpony i kły», Jacek Wróbel)

ЦікавостіРедагувати

  • Не встигла збірка вийти, а вже зазнала критики за оманливу обкладинку, яка, використовуючи ім'я відомого куратора, замовчує імена справжніх авторів.
  • Назва оповідання Яцека Врубеля, яка і стала назвою всієї збірки, може бути посиланням на цитату з книги «Володарка Озера»: «І завжди в темряві буде Зло, завжди будуть у темряві ікла та пазури, смерть і кров».

ПриміткиРедагувати