Оксенфурт (пол. Oxenfurt) — велике місто, розташоване в Реданії на північному березі річки Понтар на південь від Новіграда. Побудоване на залишках ельфових фундаментів місто, відоме знаменитою на весь світ Оксенфуртською Академією. Присутнє у грі «Відьмак 3: Дикий Гін».
Опис[]
Дерев'яне місто з вузькими вуличками та гостроверхими дахами. Вулички брудні, забиті численними майстернями, крамницями, магазинами та магазинчиками. У місті є: трактири, шинки, лотки, будки, ятки, стійки та переносні прилавки.
Економіка міста тримається в основному на академії і пов'язаними з наукою ремеслами. У продажу є величезна кількість незаконних, нерентабельних і просто екзотичних товарів. Місто живе в основному студентами та забезпечуючими їх розваги людьми це місто майже не спить, галасливе і практично повністю складається з торговців і шахраїв, що пропонують свої послуги. У ходу грошова одиниця — геллера. Є свій портовий район, набитий відповідним контингентом.
Відомі жителі міста[]
- Любисток
- Лін Пітт
- Брати Мішле
- Нікодем де Боот
- Жан Ла Вуазбе
- Шані
- Мирман
- Оппенхаузер
- Едмунд Бумблер
- Альберт Квітштейн
- Вольфганг Амадей Козіброда
- Христинна
Відомі будівлі міста[]
- Оксенфуртска Академія
- Бордель «Під Рожевим Бутоном»
- Готель «Три Дзвіночки»
- Ворота Філософів
- Бочка
- Аукціонний дім братів Борсоді
У книжках Сапковського[]
- Поет повільно їхав брудною, забитою людьми вуличкою, минаючи майстерні, крами, крамниці й крамнички, у яких, дякуючи Академії, виробляли й продавали десятки тисяч виробів і чудових речей, які були недоступні в інших закамарках світу й чиє виробництво в інших закамарках світу вважалося неможливим чи недоцільним. Минав він заїзди, корчми, ятки, будки, прилавки й переносні лотки, від яких плив смачний запах вигадливих, невідомих в інших закамарках світу наїдків, приготованих невідомими деінде способами, до того ж — із приправами, яких деінде не знали й не вживали. То був Оксенфурт, різнобарвне, веселе, гамірне й пахуче містечко чудес, на які спритні й винахідливі люди вміли перетворювати суху і безплідну теорію, що потроху виливалася з університету. Було це й містечко розваг, вічного фестивалю, постійного свята й безперестанного пияцтва. На його вуличках удень і вночі звучали музика, співи, дзенькіт келихів і стукіт кухлів, бо ж відомо, що ніщо так не посилює спрагу, як процес засвоєння знань. І хоча розпорядженням ректора студентам і бакалаврам заборонялося пити й гуляти до сутінок, в Оксенфурті пили та гуляли цілодобово, постійно, бо ж відомо, що коли щось і може посилити спрагу ще сильніше, ніж процес засвоєння знань, то тим чимось є повний або частковий сухий закон.
Любисток прицмокнув на свого каро-гнідого мерина, поїхав далі, пробиваючись крізь юрбу, що ходила вуличками. Торгівки, крамарі й мандрівні вирвигроші галасливо рекламували товар і послуги, збільшуючи розгардіяш, що панував навколо.
— Кров ельфів, ст. ??
Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»[]
Є одним з основних місць де відбуваються події гри, зокрема доповнення Серця з каменю.
Також у грі можна здибати книжку «Перлини Півночі. Оксенфурт».
Мальописи[]
згадується в мальописі «Відьмак. Плоть і Пломінь».