Культ пророка Лободи[1] (пол. Mądrościach proroka Lebiody) — широко поширений в Північних Королівствах філософський напрямок, заснований на мудрості пророка Лободи.
Послідовники культу є на території Бремервоорда, Темерії та Туссену, де йому встановили велетенську статую.
Культові споруди[]
У честь святого Лободи храм Мелітеле у Визімі перейменували в Лікарню Св. Лободи і поставили пам'ятник у Боровій Загаті.
Культурна спадщина[]
Мудрі вислови пророка Лободи були записані його послідовниками в книгу «Премудрість пророка Лободи». Сам Лобода написав книгу «Добра книга».
Так само назву «Пророк Лобода» носить шлюп з книги Сезон Гроз.
Відомі послідовники[]
- Зулейка
- Раймунд Гесслер
У книгах Сапковського[]
- — Знаєш, — Аддаріо відшкріб від дна рондля залишки кров’янки, — історію цього Лободи, званого пророком? Я, звісно, про справжню історію?
- — Не знаю жодної, — відьмин витер рондель хлібом. — Ні справжньої, ні вигаданої. Я нею не цікавився.
- — Ну то слухай. Трапилося це тому сто років з хвостиком, здається, невдовзі після дати, вирізьбленої на цьому камені. Як добре відомо, сьогодні драконів майже не залишилося, хіба що десь у диких горах і пустках. Тоді, натомість, було їх більше і неабияк дошкуляли. Звикли, гади, що пасовиська повні худоби, — це великі їдальні, де можна нажертися вдосталь і без зусиль. Ще щастя для селян, що навіть великий гад обмежувався одною-двома учтами на квартал, але ж і жер стільки, що міг знищити скотарство, особливо коли завзявся на якусь околицю.
Один, величезний, завзявся на певне село у Кедвені. Прилітав, з’їдав кілька овець, дві-три корови, а на десерт ще й ловив собі кілька коропів у ставку. Тоді жахкав вогнем, підпалював стодолу чи стіг, — і летів собі. - Краснолюд ковтнув пива, гикнув.
- — Селяни намагалися відстрашити змія, вдавалися до всяких пасток і підступів, але даремно. І от вийшло так, що до поблизького Бан Арду приблукався тоді з учнями саме той Лобода, вже тоді знаменитий, прозваний пророком і вшановуваний товпами вірних. Селяни попросили в нього допомоги, він, як не дивно, не відмовив. Коли дракон прилетів, Лобода пішов на пасовище і став виганяти змія екзорцизмами. Дракон спершу обпалив його вогнем, як качку. А потім проковтнув. Отак попросту – ковтнув. І відлетів у гори.
- — Це вже кінець?
- — А ні, слухай далі. Учні пророка плакали, розпачали, потім прикликали слідопитів. Наших, себто краснолюдів, обізнаних у драконячих питаннях. Вони місяць розшукували дракона. Стандартно, йдучи слідами куп, накладених змієм. А учні при кожній купі падали на коліна і греблися в ній, ревно плачучи і виловлюючи залишки свого навчителя. Врешті, укомплектували цілість, чи, правильніше, те, що вважали цілістю, а що насправді було хаотичною мішаниною не надто чистих людських, коров’ячих і баранячих кісток. Це все лежить сьогодні у саркофагу в святині у Новіграді. Як чудотворна реліквія.
Цікавості[]
- Культ пророка Лободи — найімовірніше компіляція до раннього християнства в язичницькому світі.
- Так само культ згадується в грі «Відьмак», в книзі «Культи і релігії Нордлінгів».
Примітки[]
- ↑ В інших перекладах українською Культ пророка Лебеди або Культ пророка Лебіоди.