Захисник видів тварин та монстрів, що знаходяться на межі вимирання, і супротивник їх убивства, що нерідко ставало приводом до виникнення розбіжностей із Ґеральтом.
Дізнавшись про те, що король Нєдамір має намір вбити Дракона, що з'явився в Холопіллі, Доррегарай одразу ж вирушає до нього з метою відмовити молодого короля від безроссудного вчинку. Натрапивши на солдатьский пост на мосту, він знайомиться з Ґеральтом, Любистком і Борхом, що також намагалися переправитися на інший бік. Від них він дізнається, що Йеннефер вже його випередила. Об'єднавши сили із Борхом, їм вдається підкупити вартового.
Діставшись до табору, де зупинилися король та наняті ним мисливці на драконів, він одразу ж йде до Нєдаміра, від якого отримує посаду тимчасового радника. На наступний день він разом з усіма відправляється до лігва чудиська. По дорозі він пояснює свою друїдську теорію рівноваги. Не отримуючи належної реакції, Доррегарай свариться з чарівницею. Побачивши лавину, що надвигалася на отряд, він попереджує про неї Ґеральта і сам ледь виживає.
Дізнавшись, що в долині з'явився надзвичайно рідкісний золотий дракон, чародій встає на його захист, але марно — воїни швидко дають зрозуміти, що щодо дракона вони налаштовані більш ніж серйозно. Блідий, він уважно дивиться за двобоєм Ейка із Денесле. Після того, як лицар зазнає поразки, а король уходить із залишками свого кортежу, Доррегарая знову долає шляхетний позив до захисту рідкісної істоти, однак його зусилля знову виявляються марними. Чарівниця вибиває землю з-під його ніг, і він опиняється зв'язаним разом з Ґеральтом та Любистком. Однак, згодом він не без єхидства спостерігає за тим, як до них приєднується Йеннифер. Будучи зв'язаним, Доррегараю доводиться просто спостерігати за тим, як дракон бореться з холопільцями. Відчувши сморід палаючої плоті, він помічає, як відьмак вогнем розрізає пути на щиколотці Йеннифер. Не в змозі це витримати, чародій втрачає свідомість.
Доррегарай знову зустрічає Ґеральта з Йеннефер на зборі чародіїв на острові Танедд. Він попереджує відьмака про лицемірство та брехливість зібраних чародіїв та чарівниць, після чого проводить короткий екскурс по створінням, чия шкіра була використана для оздоблення того чи іншого предмета гардеробу. На жаль, чорнокнижник зтикається з Філіппою Ейльгарт, яка безцеремонно втручається в їх розмову. Вирішивши триматися від неї поодаль, Доррегарай направляється вглиб зали.
Наступного дня, під час бунту, чародій намагається підтримувати нейтралітет. Однак це не рятує його від скойа'таельської стріли, що пробиває йому легені. На щастя, поруч опинилася Марті Содерґрен, і надала йому першу допомогу.
У книгах Сапковського[]
Вершник носив фіолетовий оксамитовий каптан зі срібним гаптуванням і короткий плащ, обшитий соболиним хутром. Випростаний у сідлі, дивився на них з погордою — Ґеральт знав такі погляди. І не дуже їм радів.
— Вітаю панство. Я — Доррегарай, — представився вершник, поволі й з гідністю спішуючись. — Майстер Доррегарай. Чорнокнижник.
— Ти як завжди про шкури, Доррегараю? – підійшла Філіппа Ейльхарт, спинившись поряд. – Про дублення і шевство? Що за тривіальна і рагульська тема.
— Один вважає рагульством те, інший – те – зневажливо скривився чародій. – Ти маєш гарні аплікації на сукні, Філіппо. Якщо я не помиляюсь, це діамантовий горностай? Чудовий смак. Напевно, ти знаєш, що цей вид, з огляду його красивого волосяного покрову, цілком винищено двадцять років тому?
Ґеральт може знайти книгу "Дивовижний світ інсектоїдів", написану чародієм, і згадувану в запису в бестіарії про кікімору-робітника, а праця "Проти інституту шлюбу" за авторством Доррегарая згадується в записі з бестіарію про королівську виверну.
Пригода «Весілля»[]
Доррегарай прибуває на весілля Ґеральта в якості гостя. Він розповідає Ґеральту історії про себе, особливо, як його зґвалтувала товста і некрасива жінка з купою горностаїв.
