FANDOM


Сколопендроморф, він же — вій або їґерн (пол. Wij) — комахоподібна бестія зі світу відьмака.

Зовнішність Редагувати

Гігантська багатоніжка.

Запис у бестіарії Редагувати

Серед багатої туссенської флори й фауни трапляються й дуже неприємні істоти, як-от сколопендроморфи. Вони не лише бридкі на вигляд, але й здатні спричиняти бридку кривду. Рішуче не рекомендую.
«Знайомство з Туссеном», путівник Петеріна Сафле
Сколопендроморфи, відомі в народі як «вії», — це гігантські комахоподібні чудовиська, що водяться в багатьох місцях світу, але найчастіше трапляються в землях (точніше, під землями) Туссена. Вони часто співіснують із шарлеями, адже в них свого роду симбіоз: вії харчуються дрібними істотами, які їдять відходи шарлеїв.
Майже все тіло сколопендроморфа вкриває твердий хітин. З-під цього панцира стирчать гачкоподібні кінцівки. Сколопендроморфи здатні блискавично зариватися в землю, аби вигулькнути на поверхню деінде. Вибравши жертву, вони цілеспрямовано кружлятимуть навколо, прагнучи підібратися поближче й ударити. Атакують вони насамперед потужними мандибулами, але здатні також плювати кислотою.
Найбільша перешкода в бою зі сколопендроморфом — його товстий панцир, стійкий не лише до звичайної зброї, але й до простих магічних атак (наприклад, відьмацьких Знаків). У близькому бою сколопендроморфи часто відбивають удари й контратакують. Тому оптимальний метод боротьби з ними — знерухомити пасткою Ирден, яка не дасть потворі захиститися панциром або сховатися під землю.

У книгах СапковськогоРедагувати

Вісенна, не звертаючи на нього уваги, переглядала лист за листом.
— Цікаво, — сказала вона. — Одинадцять років тому, коли тебе вигнали з Круга, зникли перші сторінки Заборонених Книг. Добре, що вони тепер знайшлися і навіть з твоїми додатками. Бачу, ти наважився вжити Подвійний Хрест Альзура. Ну-ну ... Навряд чи ти забув, як скінчив Альзур. Кілька його створінь досі бродять по світу, в тому числі і найостанніший, многоногого, що вбив Альзура і зруйнував половину Марібор, перш ніж втекти в ліси Заріччя.

Дорога, з якої нема вороття, ст. 56

На невеличкій галявинці біля підніжжя кам’янистого урвища стояла мала істотка в сірому кубрачку, притиснута спиною до стовбура сухого граба. Перед нею, за якихось п’ять кроків, щось рухалося — поволі, розгортаючи трави. Це щось мало близько двох сажнів довжини й було темно-бурим. Першої миті Ґеральт подумав, що це змія. Але помітив жовті, рухливі, гачкуваті ніжки, пласкі сегменти довгого тулуба й зрозумів, що це ніяка не змія. Що це щось значно гірше.
Притулена до дерева істотка тоненько писнула. Величезний вій підняв над травою довгі тремтячі вуса, ловив ними запах і тепло.
— Не рухайся! — крикнув відьмак і тупнув, аби привернути увагу сколопендроморфа до себе.
Але вій не відреагував, вуса його вже підхопили запах найближчої жертви. Потвора ворухнула ніжками, крутнулася і рушила вперед. Яскраво-жовті лапки його мигтіли серед трав, рівномірно, наче весла галери.
— Їґерн! — крикнула Бренн.

Меч призначення, ст. 245-246

Цікавості Редагувати

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.