Відьми з Кривухових мочарів

Відьми з Кривухових мочарів (пол. Wiedźmy z Krzywuchowych Moczarów, англ. Crones of Crookback Bog) — бестії, які фігурують у грі «Відьмак 3: Дикий Гін».

Місцевим селянам також відомі як «Володарки Лісу».

Книжка «Володарки Лісу»[]

Боги нас покинули. Можновладців доля наша не цікавить. Наглядають за Веленом лиш Володарки Лісу. Лихої години, коли зараза й голод збирають своє жниво, треба попросити про поміч Володарок. Якщо вони зласкавляться, то вислухають прохання й відвернуть злу долю.

А благати Володарок належить так:

Знайди дитину недорослу й невинну, відведи її на Кривухові мочарі. Відшукай присвячену Володаркам капличку — за нею починається Солодка стежка. Відправ дитя стежкою, а воно, слідом солодким ідучи, дійде до Добродійок. Відтоді нічого йому не забракне, бо ж Володарки є ласкаві.

Стоячи перед капличкою, вислови прохання своє, а Добродійки його почують, бо ж Вони все, що в їх володіннях діється, бачать і чують. І, якщо складеш дар, твоє прохання буде вислухане.

Запис у бестіарії[]

Линьмо, сестри, линьмо колом,
Над водою і над долом,
Линьмо, сестри, линьмо, милі.
Тричі лине кожна з нас,
Тричі три — це дев’ять раз.

— «Маквет», дія 1, сцена 3^[1]

У важкодоступних закутках світу живуть істоти, старіші, ніж люди, невідомі науковцям і чародіям. До таких створінь належать Відьми з Кривухових мочарів. Ніхто не знає їхніх справжніх імен, а рівно й того, до якого виду вони належать.

Простий люд називає трьох сестер Прялею, Кухаркою та Шептухою, а разом — Володарками Лісу або Добродійками. Відьми панують над Веленом, допомагаючи мешканцям цього бідного краю, а навзамін вимагаючи безсуперечного послуху. Ці істоти володіють потужною магією, але іншої природи, ніж чародійська. Джерела їхньої сили — вода й земля, а вони самі зв’язані з краєм, де живуть. Відьми чують усе, що діється в їхніх лісах, уміють передбачати майбутнє, впливати на людські долі, благословляти та проклинати.

Відьми скидаються на безсмертних. Завдяки магічним виварам вони не старіють і можуть набирати подоби молодих жінок. Крім того, чарівні зілля й таємничий зв’язок із землею, де вони живуть, запевняють їм надлюдську міць і життєву силу.

Опис з Артбуку[]

Занедбане село, десь глибоко в болотах Велену, діє як центр поклоніння Володаркам Лісу - таємничим істотам, які панують над цією частиною провінції. Коли ми вирішили створити цей дивний притулок, ми прагнули передати неспокійну та трохи нереальну атмосферу. Стіна всередині одного з кластерів, здавалося б, звичайних хатин, перетворилася на своєрідну святиню. Освічена тисячами мерехтливих свічок і прикрашена черепами як тварин, так і людей, святиня зустрічається як химерна і тривожна. Її центром є гобелен, сплетений з людського волосся, що зображує трьох красивих жінок. Це місце контактів селян з шанованими та поважними королевами болота.

Три старезні карги хоч і не пришли з оповідань всесвіту «Відьмака», однак вони ідеально вписуються в справжній характер світу, повного монстрів та інших елементів європейського фольклору. Ці три сестри не є людьми; натомість вони є представниками певної виродженої породи гуманоїдних монстрів, походження яких незрозуміле, навіть для вчених і чарівників. Кожна з трьох відьом має свою власну функцію та унікальні здібності для її виконання. Найстаріша з сестер, Шептуха, може чути все, що відбувається в болотах Велену, завдяки відрізаним людським вухам, що розвішані на деревах і пронизаніхоч магією. Кухарка варить магічні відвари та зілля, тоді як наймолодша з трьох, Пряля, пряде чарівні фетиши з людського волосся.

Галерея[]

Примітки[]

↑ Шекспір, «Макбет», переклад Б. Тена

[1] Шекспір, «Макбет», переклад Б. Тена

[1]