FANDOM


Іуарраквакс (пол. Ihuarraquax) — єдиноріг істинно білої масті, з яким Цірі зустрілася в пустелі Корат. А потім допоміг їй втекти зі світу Народу Вільх. Подорожував по світах разом з Циріллою.

У книгах Сапковського Редагувати

«Ну ось я і з'їхала з глузду», — подумала вона.
У декількох кроках від неї стояв кінь. Цирі закліпала. Ні, це не був міраж. Це дійсно був кінь. Конячка. Молода конячка. Майже лошатко.
Вона прийшла в себе. Облизала запечені губи і кашлянула. Конячка підстрибнула і відбігла, шарудячи копитами по гравію. Вона рухалася дуже дивно, й масть у неї теж була незвичною: булана, чи сіра. Але, можливо, так лише здавалося, бо сонце висвітлювало її іззаду.
Конячка пирхнула і підійшла на кілька кроків. Тепер Цирі бачила її краще. Настільки краще, що крім дійсно незвичній масті відразу ж помітила і дивні неправильності будови — маленьку голівку, незвичайно струнку шию, тоненькі бабки, довгий і густий хвіст. Конячка зупинилася й глянула на Цирі, повернувши голову боком. Цирі беззвучно зітхнула.
З опуклого лоба конячки стирчав ріг завдовжки не менше двох п'ядей.
«Неможлива неможливість, — подумала Цирі, приходячи в себе і збираючись з думками. — Адже єдинорогів вже немає на світі, адже вони вимерли. Навіть у відьмачій книзі в Каер Морхені не було єдинорога! Я читала про них тільки в «Книзі міфів“ у храмі... Так і в Physiologus'е, який я переглядала в банку пана Джианкарді, була картинка, що зображає єдинорога... Але той єдиноріг більше скидався на козла, ніж на коня, у нього були кудлаті бабки і цапина борода, а ріг був, мабуть, довжиною у два лікті...»

Перша зустріч в пустелі Корат


Обережно: Увага 02 Далі текст містить деталі сюжету.
Йшли разом цілий день. Єдиноріг, якого вона називала Коником, вів. Це був дивний коник. Гриз і жував бадилля, яких би не зачепив не тільки кінь, але й зголодніла коза. А коли надибав мандруючу серед каменів колонну великих мурах, теж почав її їсти. Цирі спершу зі здивуванням приглядалась до цього, а потім долучилась до учти. Була голодною.
Мурахи були дуже квасними, але може дякуючи цьому не хотілось блювати. А крім того, мурах було багато і можна було трохи попрацювати занімілими щелепами. Єдиноріг з’їдав комах цілими, вона задовольнялась черевцями, випльовуючи тверді фрагменти хітинових панцерів.
Пішли далі. Єдиноріг виглядів кілька острівців пожовклого чортополоху і смачно з’їв їх. Цього разу Цирі не долучилась. Але коли Коник знайшов у піску яйця ящірки, вона їла, а він приглядався. Пішли далі. Цирі помітила купину чортополоху, вказала на неї Коникові. Через якийсь час Коник привернув її увагу до величезного чорного скоріпона з хвостом довжиною маже на півтори п’яді. Цирі затоптала паскуду. Бачачи, що вона не квапиться їсти скорпіона, єдиноріг з’їв його сам, а скоро після цього показав їй наступне гніздо ящірки.
Це була, як виявилось, цілком стерпна співпраця.
Вони йшли.

* * *

Вона вирвалась і кинулась назад, але не було куди втікати – ціла воронка була у піску, що осипався, кожен рух тягнув на дно. А пісок на дні набубнявів хвилею, що сунулась до неї, з хвилі з’явились клацаючи, закінчені гострими гаками клешні.
Її врятував Коник. Сповзши на дно воронки, потужно ударив копитами у набубнявілу хвилю піску, яка зраджувала ледь приховану потвору. Під дикими копняками відкрився сірий хребет. Єдиноріг нахилив голову і приколов страха рогом, прицільно, у місці, де озброєна клешнями голова сполучалась з роздутим тулубом. Бачачи, що клешні припертого до землі монстра, безсило орють пісок, Цирі підскочила, і з розмаху забила кордик у тіло, що здригалось. Висмикнула вістря, ударила ще раз. І ще раз. Єдиноріг вирвав ріг і з силою опустив на опуклий тулуб передні копита.
Утрамбований монстр вже не намагався закопуватись. Він вже не ворушився взагалі. Пісок довкола нього зволожився від зеленуватої рідини.
Не без зусилля вибрались з воронки. Вони відійшли на кілька кроків, Цирі безвольно звалилась на пісок, тяжко дихаючи і тремтячи під хвилями адреналіну, що атакував гортань і скроні. Єдиноріг обійшов її довкола. Ступав незграбно, з рани на стегні йому текла кров, спливаючи ногою на бабку, позначуючи кроки червоним слідом. Цирі підвелась на карачки і різко зблювала. За хвилину встала, поточилась, підійшла до єдинорога, але Коник не дозволив себе торкнутись. Відбіг, після чого перевернувся на піску і покачався. А потім почистив ріг, кількаразово забивши його у пісок.

* * *

Я виріс, — прозвучало у неї в голові. — Виріс, Зіроока. Тоді, в пустелі, я не знав, як мені слід себе вести. Тепер вже знаю.
— Коник? — ахнула вона, все ще гойдаючись на двох колючих її рогах.
Мене звуть Іуарраквакс. Ти пам'ятаєш мене, Зіроока? Пам'ятаєш, як мене лікувала? Рятувала?
Він відступив, повернувся боком. Вона побачила шрам у нього на нозі. І пізнала. Вона пам'ятала.
— Конику! Це ти! Але ж ти був зовсім іншої масті!!!
Я виріс.

* * *

Повір їм, — попросив Іуарраквакс. — Повір, Зіроока.
— За однієї умови.
Єдинороги підняли голови, роздули ніздрі, здавалося, з їх очей посипалися іскри. «Вони не люблять, — подумала Цирі, — коли їм ставлять умови, вони не люблять навіть звучання цього слова. Pest, не знаю, чи правильно я роблю... Лише б тільки все не закінчилося трагічно...»
—Ми слухаємо. Що за умова?
— Іуарраквакс піде зі мною.

* * *

Єдиноріг зацокав копитцями по бруківці бульвару. Труснув гривою. Заіржав протяжно, мелодійно.
— Іуарракваксе, — сказала Цирі. — Я так сподівалася, що ти прийдеш.
Єдиноріг підійшов ближче, заіржав знову, шкребонув копитом, сильно вдарив по бруківці. Нахилив голову. Ріг, що стирчав з його опуклого лоба, несподівано запалав різким світлом, блиском, який на мить розвіяв туман.
Цирі торкнулася рогу.
Трісс глухо скрикнула, побачивши, як очі дівчини розпалюються чумацьким полум'ям, як її охоплює вогненний ореол. Цирі не чула її, вона не чула нікого. Однією рукою вона трималася за ріг Іуарраквакса, іншу направила на нерухомого відьмака. З її пальців струменіла стрічка мерехтливого, палаючого як лава світла.

* * *


Ніхто не міг сказати, як довго це тривало. Тому що все це було нереально. Як сон.

* * *


Єдиноріг, майже розчиняючись в густіючому тумані, заіржав, ударив копитом, кілька разів крутонув головою, наче вказуючи на щось рогом. Трісс глянула. Під балдахіном звисаючих над озером вербових гілок вона побачила у воді темну тінь. Човен.
Єдиноріг вказав рогом знову. І почав швидко танути в тумані.
Кельпі, — сказала Цірі. — Іди з ним.
Кельпі захропіла. Засмикала головою. Слухняно пішла за єдинорогом. Підкови кілька миттєвостей дзвеніли по бруківці. Потім звук різко обірвався. Так, немов кобила полетіла, зникла, дематеріалізувалась...

* * *

Кінець деталей сюжету.

Примітки Редагувати

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.